Чим зараз живе сотник Жирної сотні Валерій Болотов

Біографія

Болотов народився 13 лютого 1970 року у м. Таганрог Ростовської області Російської Федерації.

З біографії лідера луганських сепаратистів відомо, що він зростав у м. Стаханові Луганської області, навчався у місцевій школі № 18. У 1988–1990 роках Болотов служив у Вітебській дивізії Повітряно-десантних військ СРСР, брав участь у бойових діях в гарячих точках країни — Тбілісі, Єревані, Нагірному Карабасі. Закінчив службу у званні старшого сержанта. Після служби отримав дві вищі освіти — економічну та інженерно-технічну. Очолював громадську організацію “Союз ветеранів ПДВ”.

За інформацією колишнього народного депутата України Володимира Ландіка, Болотов раніше працював раніше на “регіонала” Олександра Єфремова. Про це він повідомив в ефірі Еспресо.TV.

“Мені пояснювали, що саме Болотов у районі Красного Луча, де у Єфремова машинобудівний завод, там він був “смотрящим” за копанками, начальником охорони і водієм. Я його не знаю особисто. Я схильний вірити тому, що говорять мої знайомі”, – зазначив він.

За його словами, ставлення бойовиків до Єфремова свідчить про їхню співпрацю.

“Якщо людину Єфремова туди пускають, значить він з ними працює, якщо працює – значить фінансує, а це від 8 до 15-ти років в’язниці”, – наголосив Ландік.

Дану інформацію підтверджують й інші джерела. За повідомленням екс-начальника Управління СБУ в Луганській області Олександра Петрулевича,  Болотов працював у Єфремова “наглядачем” за нелегальними шахтами – копанками.

“Хто в копанках працює? Ті, у кого немає іншої можливості прогодувати сім’ю. Вони б раді в офісах сидіти, тільки в Луганській області немає робочих місць. Народ, ризикуючи життям, спускається в копанки. Болотов з них гроші збирав, перед Єфремовим звітував, дещо ментам-податківцям відстібав — і все: ніхто ці нелегальні шахти не помічав і не закривав”, – прокоментував у ЗМІ діяльність Болотова Петрулевич.

За даними gordonua.com з посиланням на ітерв’ю з Олександром Петрулевичем, згодом Валерій Болотов увійшов до складу сформованої ФСБ і ГРУ РФ диверсійної групи, перед якою “ставилися завдання збору розвідувальної інформації про розміщення та передислокацію українських військових частин, радіолокаційних станцій, організація терактів, блокування військових колон тощо”. Умови та підходи до вербування Болотова з боку російських спецслужб на разі невідомі.

Сам Болотов в інтерв’ю російському ЗМІ Аnna-news, який пропагує діяльність бойовиків, зізнався, що організацією свого бандитського формування він почав займатися ще в 2013 році, коли лише починався Євромайдан. Тоді, за його словами, він вперше потрапив у поле зору українських спецслужб. Тому свій штаб їм довелося зробити “мобільним”, щоб якось плутати сліди СБУ. Але, все ж частина учасників його формування згодом була арештована співробітниками Служби безпеки України.

У березні 2014 року  Болотов з підпільною групою бойовиків анонімно опублікував відеоролики, де він, ховаючи лице за маскою, закликав створити “Армію південного сходу” задля “захисту від націоналістів”. 5 квітня 2014 року, вже під власним ім’ям та не приховуючи обличчя, Валерій Болотов повідомив, що Службою безпеки України було затримано диверсійну групу супротивників київської влади і жителі південно-східного регіону начебто мають відкрито вийти на протистояння з так званою “хунтою”. Наступного дня було розпочато штурм Управління СБУ в Луганській області, після чого почалася активна фаза розвитку сепаратизму на Луганщині. Під тиском радикальної групи сепаратистів зі Слідчого ізолятора Луганська було звільнено затриману групу диверсантів, які разом з Болотовим розмістили свій штаб у захопленій будівлі СБУ. З того часу так звана “Армія південного сходу” розпочинає вербування до своїх лав груп бойовиків та роздавати захоплену зброю всім, хто був мав бажання і був готовий протистояти новій владі в Києві.

За інформацією українських ЗМІ з посиланням на джерела в правоохоронних органах України, в процесі захоплення будівлі СБУ в м. Луганськ та подальшою координацією дій бойовиків у місті займалися представники російських спецслужб, що на той час таємно перебували на території області. Зокрема, працівники Федеральної служби безпеки Російської Федерації були помічені при штурмі будівлі СБУ, допитах працівників СБУ, роздачі зброї найбільш активним бойовикам. За словам Петрулевича, один з представників ФСБ особисто проводив його допит, показував свої документи, приховуючи обличчя під маскою на ініціали в посвідченні. Працівники російських спецслужб були незадоволені тим, що при захопленні будівлі не пролилась кров і що не було опору з боку силовиків організованим бандам бойовиків. В разі розвитку таких подій це надало би підстави РФ ввести свої війська в Луганську область під приводом “захисту російськомовного населення”.

З того часу починається активна політична діяльність Болотова.

Про родину Болотова відомо небагато. За інформацією ЗМІ він одружений. Має двох дітей 2001 і 2008 років народження.

На чолі “ЛНР”

11 квітня 2014 року так званий “Об’єднаний штаб Армії південного сходу” на чолі з Болотовим висунув ультиматум Луганській обласній раді. Протягом найближчих 10 годин зібрати екстрену (позачергову) сесію, на якій депутати зобов’язані прийняти наступні рішення: проголосити державний суверенітет Луганської області; протягом 10 днів провести референдум з двома питаннями: 1. Ви “за” входження “ЛНР” до складу Російської Федерації? 2. Ви “за” входження “ЛНР” до складу України? Також штабом терористичної організації “Армія південного сходу” було прийнято рішення про те, що зброя буде передана тільки тій владі, яку виберуть “громадяни Луганській області” на референдумі роботі.

14 квітня 2014 року чисельні групи сепаратистів провели спланований мітинг біля будівлі Луганської ОДА. Член координаційної ради Луганської області Олексій Чмуленко передав губернатору області вимоги сепаратистів: визнати нелегітимність нової української влади, визнати законним існування “народного руху” і звільнити заарештованих лідерів бойовиків. Термін виконання ультиматуму був обраний до 16 квітня 2014 року. За даними ЗМІ, тоді в будівлі СБУ залишилося близько сотні озброєних бойовиків, що координувались російськими спецслужбами.

21 квітня 2014 року на “народному зібранні” сепаратистів Болотов був обраний тимчасово виконуючим обов’язки “народного губернатора” Луганщини після арешту СБУ попередньо проголошеного “народним губернатором” Олександра Харитонова. Одразу після обрання Болотов заявив про перепідпорядкування судової системи та правоохоронних органів “Народній раді” Луганської області, що мала бути створена найближчим часом.

24 квітня в Луганськ приїхала Юлія Тимошенко для ведення переговорів із бойовиками, що захопили будівлю СБУ. Також переговори з озброєними сепаратистами вів тодішній міський голова Сергій Кравченко.

29 квітня 2014 року “народного губернатора” Болотова було включено до списку осіб, відносно яких було введено санкції — заборона на в’їзд та заморожування активів у країнах Євросоюзу. 29 квітня в Луганську було проголошено сепаратистське квазідержавне утворення “Луганська народна республік”. В той же день група сепаратистів разом з приїхавшими з території Росії радикальними екстремістами, що діяла під виглядом “туристів” (близько 2000-2500 чоловік), захопили будівлю Луганської обладміністрації та прокуратури. Співробітникам правоохоронних органів був наданий живий коридор і вони добровільно покинули захоплену сепаратистами будівлю. Деякі працівники міліції наділи георгіївські стрічки (символ сепаратизму та тероризму в Україні, яких асоціюється з загибеллю та катуванням бойовиками українців) і перейшли на бік незаконних збройних формувань сепаратистів. 

3 травня 2014 року Болотов заявив, що терористична організація “Армія південного сходу” буде до останньої краплі крові захищати власну землю від “неофашистських загарбників та вбивць”, однак чекати у облозі не збирається і тому вирушає на Київ. Фактично, це стало оголошенням відкритої війни. Тоді згодом почалась активна фаза Антитерористичної операції України проти організованих бандформувань сепаратистів, підтримуваних російськими спецслужбами та офіцерами Збройних сил РФ.

18 травня 2014 року на першій сесії “Республіканських зборів ЛНР” Болотов був обраний головою так званої “Луганської народної республіки”.

24 травня 2014 року лідери так званих “ДНР” та “ЛНР” підписали документ про об’єднання в складі неіснуючого квазідержавного утворення “Новоросія”, проекту російських спецслужб та лідерів неофашистських екстремістських рухів Росії.

14 серпня 2014 року Болотов, отримавши вказівки від російських “кураторів”, активно діючих на території захопленого міста Луганськ, заявив про відставку з поста голови “ЛНР” та виїхав на територію РФ ніби для лікування наслідків поранення. Його місце зайняв Ігор Плотницький, який на той час очолював “міністерство оборони ЛНР”.

Репресивна політика

За час керівництва Болотова так званим “ЛНР” на території, захопленої бойовиками та російськими військовими, відбувались дуже жахливі речі. Сотні людей проукраїнських поглядів потрапляли до катівень, підвалів польових командирів сепаратистів, де над ними жорстоко знущались як місцеві бойовики, так і терористи, що приїхали з Росії. Полоненим ламали ребра, кінцівки, постійно били, ґвалтували, цілодобово вимагали зізнання у неіснуючих злочинах, підозрюючи їх у зв’язках з українськими спецслужбами  або націоналістичною організацією “Правий сектор”. Однаке ставлення було як до старих, вагітних жінок, так і до неповнолітніх. Багато людей зникало безслідно, багато хто загинув від тортур та жахливих умов утримання в катівнях бойовиків.

У представників середнього та малого бізнесу Луганської області під тортурами вимагали переписувати свій бізнес на бойовиків, відбирали автівки та захоплювали житло. Були випадки, коли бойовики викрадали людей (переважно з заможніх родин), вимагаючи у родичів викуп за їх звільнення. В разі відмови затриманих після нелюдських тортур жорстоко вбивали. Багато магазинів та супермаркетів було розграбовано, інші спішно зачинялись та припиняли свою діяльність на окупованій російсько-сепаратистськими силами території. З автосалонів були викрадені дорогі автомобілі, на яких озброєні загони бойовиків любили кружляти Луганськом, нагадуючи аналогію з захопленої бойовиками “Ісламської держави” території Сирії та Іраку. Кругом лунали постріли, вибухи, людські крики від тортур та знущань.

При цьому всебічну інформаційну та матеріальну підтримку бойовикам на офіційному рівні надавало керівництво Росії. Парадокс полягає ще в тому, що бойовиків, які були причетні до вчинення злочинів проти людства на тимчасово окупованій території України, офіційні російські ЗМІ зображували героями, називаючи їх не терористами, і навіть не сепаратистами, а “ополченцями”.  

Керівник луганських сепаратистів Валерій Болотов разом зі своїм подільником з терористичної організації “Армія південного сходу” Володимиром Громовим (курував контррозвідку луганських сепаратистів) займались торгівлею зброї, що була захоплена у українських силовиків та військових на підконтрольній бойовикам території.

Саме такі риси мала т.зв. “Луганська народна республіка” за часів керівництва Болотова.

Слідче управління Служби безпеки України оголосило Болотова в розшук. Його звинувачують у зазіханні на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 ч. 2 Кримінального кодексі України).

Відносини з бойовиками

В цілому говорити про те, що очільник сепаратистів Болотов мав контроль над всіма групами польових командирів бойовиків не доводиться. Фактично на час його правління в Луганську та інших містах, що контролювали бойовики, припадає тотальна анархія та хаос. Проте тоді всі ці процеси прямо та опосередковано контролювали як представники російських спецслужб, так і московські політтехнологи, наближені до Кремля. Зокрема, серед політтехнологів Валерія Болотова був помічений Павло Карпов.  

Інший російський політтехнолог, наближений до Кремля, – Марат Баширов з 4 липня по 20 серпня 2014 року був “прем’єр-міністром” так званого “ЛНР”, координуючи політичний процес сепаратистів, так само як Олександр Бородай в т.зв. “ДНР”. Не зважаючи на те, що він офіційно представляв російську бізнес-групу компаній “Ренова”, Баширов координував процес пограбування головних промислових об’єктів Луганщини та вивезення награбованого на територію Росії. При цьому Болотов тоді вже виконував фактично декоративну роль для російських ЗМІ, а вся повнота влади знаходилася в руках Баширова.

Група Болотова показувала повну некомпетентність в управлінні над ситуацією, яку фактично не міг вирішити і після приїзду до Луганська Баширов, змінивши тільки деякі політичні конфігурації в уряді так званої “ЛНР”. Польові командири бойовиків в більшості не контролювалися керівництвом “ЛНР”, вплив над ними мали тільки “куратори” з російських спецслужб або офіцери російської армії. Вже тоді активно демонструвалась ситуація участі в подіях на Луганщині одразу двох груп російської влади – “силовиків” та Адміністрації президента РФ.

Найбільш непідконтрольними владі Болотова були бандформування польових командирів Олексія Павлова (“Лєший”), Олександра Бєднова (“Бетмен”), Олексія Мозгового, Миколи Козіцина, Павла Дрьомова, Олександра Гайдея (“Рим”). Гострий конфлікт прослідковувався між Болотовим та Мозговим. Фактично Олексій Мозговой, починаючи з квітня 2014 року, сам хотів очолити керівництво у т.зв. “ЛНР”. Проте російські “куратори” Болотова та команда Єфремова переграли Мозгового і не дали здійснитись цим намірам польового командира. Після цього польовий командир Олексій Мозговой почав вести свою окрему політичну та військову гру.  

Діяльність в Росії

Деякий час про діяльність та місце перебування Болотова взагалі не було жодної інформації. Ця ситуація призвела до появи чуток про те, що його вбили при перетені російського кордону, про арешт Болотова російськими спецслужбами. Але тоді ця інформація не підтвердилася.

Інформація про Болотова з’явилась на початку жовтня 2014 року. Так колишній очільник “ЛНР” був помічений ЗМІ 13 жовтня у Москві під час зустрічі з депутатом Державної думи, членом КПРФ Казбеком Тайсаєвим, який очолював Штаб Центрального комітету Комуністичної партії Російської Федерації з надання гуманітарної допомоги “Південному сходу України”. Казбек Куцуковіч Тайсаєв також займає посаду Секретаря ЦК КПРФ.

Під час зустрічі з Тайсаєвим були розглянуті питання допомоги мешканцям Донецької та Луганської областей, а також питання підготовки до виборів у “ЛНР”. Фактично Валерій Болотов разом з російськими комуністами почали розкрадати гроші, які виділялись КПРФ для допомоги мешканцям, що опинились під контролем т.зв. “ЛНР”. Інші кошти йшли на фінансування терористичної діяльності бойовиків “ЛНР”.

Болотов очолив так званий “Фонд підтримки громадян Новоросії”, який фактично займається фінансуванням тероризму в Україні. Проте більшість коштів, що переходять на рахунок цієї структури, розкрадаються самим Болотовим та його поплічниками.

Мали місце і певного роду конфлікти. Так, невідома широкому загалу особа Артем Артемов, помічник  Болотова, який займався збором коштів для “Фонду підтримки громадян Новоросії”, втік, прихопивши з собою всі зібрані гроші. Про це Болотов заявив на своїх сторінках в соцмережах в березні 2015 року.

“Артем Артемов, що представляв мої інтереси на своєму сайті і збирав кошти на допомогу “Новоросії”, користуючись повною довірою, розмістив свої особисті рахунки, зник і не виходить на зв’язок. Прохання всіх, у кого є яка-небудь інформацію про цю людину, повідомити на мої сторінки в соц. мережах”, – говорилося в повідомленні Болотова.

В кінці квітня 2015 року Болотов з’явився в Москві на організованому російськими комуністами “Форумі міст-героїв, військової і трудової слави”. Там він, навіть, опинився серед ветеранів, які отримали медаль “70 років Перемоги” з рук керівника КПРФ Геннадія Зюганова.

У жовтні його фото з’явилося на сайті російських комуністів. Він постарів і погладшав, але все ж згадує, як воював з “бандерівцями”.

Ймовірність повернення  Болотова до тимчасово окупованої території Луганщини на разі малоймовірна.  Фактично свою роль в розвитку сепаратизму в Луганській області цей керманич сепаратистів виконав, будучи розіграний як розмінна карта в грі російських спецслужб. Проте його подальше перебування на території РФ не несе для нього загрози бути знищеним чи заарештованим. Навпаки – росіяни можуть його, як й інших представників з середовища донбаських бойовиків, використати у майбутніх політичних процесах в самій Росії, або в далекій перспективі на території Луганської області.