Вибори-2015: Як партії за два місяці витратили 2 млрд гривень

Вибори-2015: Як партії за два місяці витратили 2 млрд гривень

До дня голосування на місцевих виборах залишилося менше тижня. Перегони виходять на фінішну пряму, то ж вулиці міст особливо рясніють від білбордів, а теле- та радіоефіри від політичної реклами та “джинси”. Depo.ua вирішив підрахувати, скільки ж грошей викинули українські політичні партії задля потрапляння до місцевих органів влади.

Усі витрати партій можна поділити на чотири великі групи: пряма реклама (на вулицях, телебаченні, радіо, друкованих та електронних ЗМІ), прихована реклама або ж “джинса”, витрати на утримання виборчих штабів, і врешті прямий (різноманітна “гречка”, купони на безкоштовні послуги, готівка) або опосередкований (облаштування дитячих майданчиків, доріг, лавочок тощо) підкуп виборців.

Depo.ua та Комітет виборців України (КВУ) вирішили спільно розібратися скільки ж витратили українські партії на ці місцеві вибори. 

клікніть, щоб збільшити

Зовнішня реклама

Реклама на білбордах, сітілайтах та інших “вуличних” носіях одна з найбільш ефективних. Якщо медійні продукти споживають далеко не всі, а ті хто споживають, роблять це вибірково, на вулиці сховатися від пронизливих очей кандидата просто неможливо. То ж кожна партія і кожен політик просто змушені витрачатися на зовнішню рекламу.

Загалом в Україні нараховується близько 20 тисяч рекламних щитів – білбордів. Один такий щит коштує на місяць приблизно 3,5 тис. гривень. Під час виборчої кампанії політики викуповують близько 75% відсотків усіх зовнішніх рекламних площ, тобто 15 тисяч. Нескладно підрахувати, що за два місяці виборчих перегонів усі партії витрачають на зовнішню рекламу близько 105 млн. грн.

Телебачення

Попри активну інтернетизацію населення, з усіх джерел отримання інформації найважливішим для українців є телевізор. Отже немає нічого дивного, що телевізійники залишаються найбільшим пожирачем політичних грошей під час виборчої кампанії. Під час останніх парламентських виборів телереклама обійшлася політичним партіям 550-600 млн. гривень. З цієї цифри і виходили у своїх розрахунках головні гравці. Адже, щоб не загубитися в загальнополітичному “рекламному галасі” амбітна партія мусить вкласти щонайменше 10% від загальних витрат (55-60 млн грн). Стільки приблизно і витрачали найкрупніші політпроекти.

Як результат загальний “телебюджет” партій виріс ще більше, оскільки з’явилися нові політичні проекти з потужними медіабюджетами. Найбільші з них – це УКРОП, “Відродження” та “Наш край”, плюс низка менш грошовитих та регіональних політсил. Враховуючи, що в цих виборах не бере участі “Народний фронт” Яценюка та значно зменшила активність “Свобода”,загальний бюджет виріс на 50-70 млн.

Окремим рядком проходить так звана “джинса” – прихована реклама у вигляді замовних сюжетів. На неї партії витратили близько 200 млн. Отже загальна сума витрат на телерекламу, як приховану так і пряму склали 800-820 млн. гривень.

Інтернет

Реклама в інтернеті за обсягами значно поступається телебаченню, але і тут партії мусять витрачати дуже серйозні кошти, переважно за рахунок тієї ж “джинси”. В середньому крупна партія ставить близько 60-70 “джинсових” новин на місяць на 20 найрейтинговіших сайтах, плюс регіональні сайти. Все це коштує 4,5-5 млн. грн. на місяць для однієї партії. Таким чином сім найбільших партій витрачають на інтернет-”джинсу” 32-35 млн. грн. на місяць. До цих витрат додаються ще й гроші на пряму рекламу (15-20 млн. грн.). Це на загально національному рівні. На місцевому ж – потрібно витрачати щонайменше стільки ж через специфіку місцевих виборів, яка передбачає величезну кількість кандидатів, кожного з яких треба піарити саме на регіональному рівні.

Таким чином один місяць реклами в інтернеті коштує всім партіям не менше 100 млн. гривень, відповідно уся двомісячна кампанія – це 230-240 млн. гривень.

Радіо

З політичною рекламою на радіо ситуація все приблизно так само як і в інтернеті – значно дешевше ніж телебачення і дуже багато “джинси”.

Традиційно велика партія витрачає під час кампанії 20-25 млн. грн. щомісяця на пряму рекламу по радіо. Отже сім найбільших партій витратили на радіо за час кампанії щонайменше 140-150 млн. грн. Дрібні партії на регіональному рівні потратили ще приблизно 25-30 млн.

До того ж до 50% бюджету на радіорекламу займає сумнозвісна “джинса”, яка представлена перш за все замовними новинами. Таким чином радіореклама обходиться партіям ще на 150 млн. грн. дорожче.

Загалом під час кампанії партії витратили на радіо 300-320 млн. гривень.Сума відносно невелика через те, що радіостанції на політичному поприщі серйозно попрацювали всього місяць, а не усі два місяці кампанії.

Друковані видання

Обсяги політичної реклами в друкованих ЗМІ значно поступаються усім іншим майданчикам для реклами. На цих виборах великі партії витрачали лише по 1-2 млн. грн., що вилилося в 10-12 млн. грн. загалом. Дрібні партії витратили ще 7-8 млн. Отже загальна вартість реклами в друкованих ЗМІ становила скромні 20 млн. грн.

Партійні видання

Далеко не всі партії вирішили витрачатися на місцевих виборах на власні газети через високу вартість та невисоку ефективність, але щонайменше п’ять крупних партій застосували і цю форму агітації. Загалом вийшло п’ять газет з тиражами до 3 мільйонів екземплярів. Вартість друку одного тиражу – 8-10 млн. грн. Отже п’ять тиражів коштували замовникам – 40-50 млн.

Крім того доставка і роздача одного такого тиражу коштує 2-2,5 млн. грн.Чотири партії цього року точно роздавали свої газети, отже до загальних витрат можна додати ще 10 млн. грн.

Якщо говорити про регіональний рівень, то тут виходило безліч партійних газет та журналів, які дуже складно порахувати, але загальна вартість становила не менше 40-50 млн. грн.

Таким чином на власні видання під час виборчої кампанії партії витратили загалом 80-100 млн. гривень.

Загальна сума витрат партій на ці сегменти виборчої кампанії: 1 млрд. 600 млн. грн.

Партійні штаби

Але не рекламою однією живуть партії під час виборів. Для потрапляння у владу необхідно утримувати виборчі штаби зі штатом працівників, представників та спостерігачів у виборчих комісіях, польових агітаторів тощо. Ще непогано б замовляти соціологічні дослідження, як для піару, так і для розуміння реальних електоральних симпатій. Останні результати зазвичай не оприлюднюються.

За даними Комітету виборців України (КВУ), витрати на утримання виборчих штабів залежать від масштабів міст. Так, семи найбільшим партіям в усіх 140 “малих містах” України, тобто у містах обласного значення з кількістю населення до 90 тисяч жителів (міста районного значення не рахувалися) утримання партійних штабів обійдеться в 43 млн. грн. В той же час в 35-ти великих містах (більше 90 тис. жителів) штаби коштуватимуть приблизно 32,5 млн. гривень. Таким чином для семи найбільших партій утримання виборчих штабів вартуватиме 75 млн. грн.

За таким же принципом рахується і вартість мережі агітаторів. В малих містах їхня робота коштуватиме 33 млн. грн., в великих – 66 млн. грн. Загалом для семи найбільших партій – 99 млн. грн.

Послуги соціологічних служб, якщо в кожному місті проводити одне соціологічне опитування, вартуватимуть: в малих містах – 13 млн. грн., в великих – 6 млн. грн. Всього для семи найбільших партій – 19 млн. грн.

Отже на штаби, агітаційні мережі та соціологію всі партії витратили не менше 190 млн. грн.

Таким чином до 1,6 рекламних мільярдів додамо ще близько 200 млн. гривень.

Підкуп виборців

Окремою статтею у виборчих кошторисах партій і кандидатів залишається таке ганебне явище, як прямий підкуп виборців. За даними Комітету виборців України, для кандидата в облраду необхідно купити  мінімум тисячу голосів по 300 грн. за голос. Тобто на прямий підкуп в одному окрузі необхідно витратити 300 тис. грн.

Для депутата міської ради вартість одного голосу та мінімальна кількість куплених виборців варіює в залежності від розмірів міста. В малих містах це 100 грн. за голос, при необхідності купити 300 голосів, загалом – 30 тис. грн. В великих містах – 300 грн. за голос, при необхідності купити 500 виборців, загалом – 150 тис. грн.

Таким чином рекламна кампанія в одному окрузі, включно з можливим прямим та непрямим підкупом виборців, за даними КВУ, коштуватиме на одному окрузі: в малому місті обласного значення – 100 тис. грн., в малому місті районного значення – 10 тис. грн., у великому місті – 600 тис. грн.

Підсумки

Таким чином сукупні загальні витрати найбільших партій на місцеві вибори становлять 1 млн. 790 млн., а враховуючи купівлю голосів, без якої українські вибори важко собі уявити, не менше 2 млрд.